Til utstillingen «Det snakker vi ikke om! Familiehemmeligheter etter krigen», ble det laget en katalog med 21 personlige historier som omhandler langtidsvirkninger av andre verdenskrig. Boka er utsolgt, men her kan du laste ned en digital versjon gratis.
For meg er håp levende minner om skjønnhet i enkle øyeblikk fra mitt tidligere så harmoniske liv, i mitt fredelige hjemland Ukraina // Для мене надія – це яскраві спогади про красу у простих моментах з минулого мирного життя в моїй рідній мирній Україні.
Jeg tok automatisk med meg det mest verdifulle – familiebildene // Я автоматично взяв з собою найцінніше – родинні фото.
Det eneste jeg klarte å få med meg fra Ukraina, var familien min, ferdighetene og kunnskapen jeg hadde. De gir meg håp! // З України я змогла привезти лише свою сім’ю та свої вміння та знання. Вони й дають мені надію!
Håp for meg er mitt land – mitt Ukraina! Og Ukraina er fred, lykke, varme og nærhet i familien min // Надія для мене – моя країна, моя Україна! А Україна – це мир, щастя і тепло моєї родини!
Jeg vil at familien min og alle barn og voksne skal være mer lykkelige, smile oftere, og at himmelen vår alltid skal være fredelig! // Я хочу, щоб моя родина і всі діти й дорослі більше раділи, частіше усміхалися, і щоб небо у нас було завжди мирним!
For meg ligger det et sterkt håp i fotominner // Фотоспомини – це потужна надія для мене.
Hva tok jeg med meg? Noen få ikoner, minner og tanker… // Що я взяла з собою? Декілька ікон, моі спогади і думки…
Jeg håper bare at barnet mitt alltid vil smile og nyte livet og ikke vil være redd for sirener, skudd og raketter // Я надіюся лише на те, що моя дитина завжди буде посміхатися і радіти життю, не буде боятись сирен, обстрілів і ракет.
Jeg kjenner ingen som ikke har håp i sitt hjerte. Og jeg har også mitt // Я не знаю такої людини, в серці б якої не було надії. І я також маю свою.
