Anna Zolotar, Kyiv

Anna-Zolotar fra Kyiv i Ukraina sammen med katten sin

Håp er først og fremst nære og kjære minner fra hjemlandet mitt // З чим в мене асоціюється надія? Перш за все – це теплі й душевні спогади з рідної України.

Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)

Anna Zolotar, Kyiv

Hva forbinder jeg med håp? Først og fremst nære og kjære minner fra hjemlandet mitt, Ukraina. Hjemme hadde jeg mange hobbyer. Jeg likte å tilbringe tid med familien – vi dro på piknik sammen, lagde nydelig mat og samlet slekt og venner. Vi koste oss i det fantastiske landskapet i Chernihiv Oblast i nærheten av huset til foreldrene mine; drev med ulike typer utendørsaktiviteter, slik som svømming, sykling, soling – eller vi bare nøt livet.

Jeg håper at vi snart vil kunne møtes igjen under en fredelig, ukrainsk himmel. Og en del av mitt ukrainske liv – katten min Vasylyna, som overlevde den lange og vanskelige reisen fra Ukraina til Norge sammen med meg, hjelper meg å holde fast ved denne troen, så jeg ikke slutter å håpe på det beste.

kake, kanskje sitronpai, ukrainsk storby i bakgrunnen

Rikelig dekket bord med druer, avocado med mer samt en flaske Martini

Анна Золотар, Київ

З чим в мене асоціюється надія? Перш за все – це теплі й душевні спогади з рідної України. Вдома у мене було багато хобі – я любила проводити час з родиною, ходити усім разом на пікніки, готувати смачну і красиву їжу, збираючи друзів та родичів разом. Неподалік дому моїх батьків на Чернігівщині є мальовничі озера, де ми з сімєю і друзями весело проводили час, насолоджувалися дивовижними пейзажами й різними видами активного відпочинку (плавали, каталися на велосипедах, засмагали і просто раділи життю).

Моя надія пов’язана з тим, що скоро ми зможемо знову зустрічатися там під мирним українським небом. І частинка мого українського життя – моя киця Василина, яка подолала разом зі мною довгий і складний шлях з України до Норвегії, допомагає мені зберегти цю віру й не втрачати надію на краще.

Anna Zolotar i hagen med fiskesuppe med grønnsaker i bøtte

Tre personer på sykkeltur i pittoreske omgivelser